ОПІШНЯНСЬКА ТУБЕРКУЛЬОЗНА ОБЛАСНА ЛІКАРНЯ

Ви завітали на сайт мережі закладів охорони здоров’я Полтавської області

Епідеміологія

| Прокоментуй!

У XX столітті відбувся активний наступ на туберкульоз завдяки відкриттю й впровадженню ефективних хіміопрепаратів. Здавалося, хворобу переможено; багато вчених ставило оптимістичні прогнози.

Проте у квітні 1993 р. Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) констатувала, що серед причин смерті від окремого інфекційного агента туберкульоз займає перше місце, — та що існує реальна загроза його глобального епідеміологічного поширення.

Збудник (мікробактерія) передається як через людину, так і через тварин, особливо через велику рогату худобу, а також, значно рідше, через птахів. Мікробактерії людського типу спричиняють у людей у 80 — 95 % випадків захворювання туберкульозом.

Мікробактерії можуть виділятись під час кашлю з харкотинням, слиною, а також під час співу, розмови. Рідше — з калом, сечею при позалегеневих формах туберкульозу. Мікробактерії вельми живучі у зовнішньому середовищі. Потрапивши в повітря, вони можуть утримуватись у завислому стані до 5 годин; а, наприклад, у маслі житимуть до 5 місяців… Зараження може відбутися і під час безпосереднього контакту з хворим (через поцілунки), і опосередковано (через забруднені предмети вжитку : книжки, рушники, посуд, продукти, особливо молочні). Найчастіш зараження відбувається повітряним шляхом (90 %), рідше — через продукти (2 %) або контакти (5 — 6 %).

Туберкульозна паличка може вражати всі органи і системи людського організму — легені, бронхи, нирки, кишківник, кістки, серце, слизові оболонки.

Найнебезпечнішими є хворі з легеневими формами туберкульозу. За добу вони можуть виділяти… понад 1 млрд. мікробактерій. Але більшість людей має велику опірність до туберкульозу, зумовлену комплексом вроджених і набутих механізмів захисту, рівнем імунітету. Тому, якщо загальна інфікованість туберкульозом на планеті складає 50 %, хворіє лише 5 — 6 %. Сьогодні у світі налічують 50 — 60 млн. хворих на туберкульоз, щороку захворює 7 −10 млн., помирає 3 млн. Одна хвора людина може інфікувати за рік 10-15 людей.

Епідемія туберкульозу в Україні

В Україні в 1999 р. захворіло на туберкульоз 21 тис. осіб, померло 7 тисяч. Зареєстровано близько 600 тис. хворих на туберкульоз. Оскільки за критеріями ВООЗ — якщо кількість хворих перевищує 0,5 % від загальної кількості населення, — в Україні є епідемія цієї недуги.

За даними прес-службі Міністерства охорони здоров’я України, на сучасному етапі Україна віднесена до групи країн з високим рівнем захворюваності на туберкульоз (81 на 100 тис. населення) та посідає за цим показником сьоме місце в Європейському регіоні Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) після Росії, Грузії, Киргизстану, Румунії, Молдови та Казахстану.[2]

Так, у 2007 році на диспансерному обліку у протитуберкульозних закладах України перебувало 498 тис. 643 хворих, у тому числі хворих на активні форми туберкульозу — 93 тис. 195 осіб. Найвищі показники захворюваності на всі форми туберкульозу залишаються у південно-східних регіонах України: у Херсонській області — 151,4 на 100 тис. населення (у 2006 р. — 155,7); Кіровоградській — відповідно 101,9 (у 2006 р. — 113,4); Луганській — 103,5 (у 2006 р. — 111,7).

Аналіз показника смертності від туберкульозу за 15 останніх років збільшився у 2,9 рази. «Цей показник у 2005 році становив 25,6 на 100 тис. населення. У 2007 році він у порівнянні з попереднім 2006 роком також не мав тенденції до зниження, і становив 22,6 на 100 тис. населення», — зазначено з цього приводу у повідомленні МОЗ.

Епідемія туберкульозу в Україні має дві особливості. Перша — спостерігається взаємозалежність швидкості розповсюдження туберкульозу від епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу та поширенням наркоманії. Друга — високий рівень хіміорезистентних форм: первинної — 30 % та вторинної — 75 %.

У структурі захворюваності на туберкульоз найбільший відсоток припадає на безробітних працездатного віку.

Водночас очевидно недостатнє фінансування регіональних програм протидії туберкульозу. Крім того, у жодному регіоні не забезпечується належне харчування хворих на туберкульоз та інфікованих мікробактеріями туберкульозу за нормами, передбаченими відповідною постановою уряду.

В фтизіатричній службі найболючішим питанням залишається недостатнє кадрове забезпечення в усіх регіонах країни, а також висока захворюваність на туберкульоз серед медичних працівників. Зокрема, станом на 1 січня 2008 р.у закладах охорони здоров’я системи МОЗ України зареєстрована 3601 штатна посада лікарів-фтизіатрів, на яких працює 2604 лікарів-фізичних осіб, що водночас обіймають 3289 лікарських посад.

Кількість лікарів (у закладах охорони здоров’я з урахуванням санаторіїв) скорочується: у 2004 р. їх було 3147, у 2007 р. — 2951. Найнижчі показники укомплектованості — у Кіровоградській (56,5 %), Миколаївській (62,8 %), Донецькій (61,8 %) областях.

Щодо причин, через які неможливо в найкоротші терміни покращити епідеміологічну ситуацію з туберкульозом, у МОЗ вказують, що епідемія туберкульозу є надзвичайно інерційною системою у своїй реакції на навіть правильну і вчасну протидію епідемічним проявам. Тобто, регресія епідемії туберкульозу в Україні може бути відстрочена у часі на 5-6 років.

Крім того, є як об’єктивні, так і суб’єктивні причини, насамперед: швидкі темпи зростання кількості хворих на ВІЛ-асоційований туберкульоз та туберкульоз із медикаментозною стійкістю до протитуберкульозних препаратів; вкрай незадовільне матеріально-технічне забезпечення протитуберкульозних закладів та лабораторій; відсутність лабораторії, яка б у повному обсязі виконувала функції центральної лабораторії країни, і забезпечувала контроль за якістю діагностики туберкульозу; високий відсоток хворих, які переривають лікування (від 4,9 до 33 %), що є однією з основних причин розвитку стійких до протитуберкульозних препаратів форм туберкульозу тощо.

Напишіть відгук

Обов'язкові поля позначено * зірочкою .